Ukrainisch-deutsches Theaterprojekt am Jungen DT
Українсько-німецький театральний проект в Jungen DT
Einige von uns leben seit einigen Monaten hier in Berlin im Exil und bleiben noch, bis der Krieg in der Ukraine vorbei ist. Andere sind hier zur Welt gekommen. Aber jetzt, in diesem Moment, in diesen Wochen, leben wir alle hier in dieser Stadt. In diesem Projekt wollen wir uns gegenseitig kennenlernen, uns besondere Ecken in Berlin zeigen, Geschichten in der U-Bahn erfinden, vom Fernsehturm gemeinsam herunterschauen und uns über „Heimat und ich" austauschen. Was uns allen schon am dritten Projekttag klar wurde: Unsere Vorstellungen von Heimat verändern sich, sobald wir gezwungen sind, diese zu verlassen. Was es mit dem Pudding auf sich hat? Das erfährt, wer zu unseren Präsentationen auf der Probebühne kommt.
Дехто з нас живе тут, у Берліні, у вигнанні вже кілька місяців - поки не закінчиться війна в Україні, дехто народився тут. Але зараз, в цей момент, в ці тижні, ми всі живемо тут, - в цьому місті. У цьому проекті ми хочемо познайомитися ближче, показати один одному особливі куточки Берліна, вигадувати історії в метро, разом дивитися вниз з телевежі та обмінюватися думками на тему:"Батьківщина і я". Що стало зрозумілим для всіх нас на третій день проекту, так це те, що поняття Батьківщини змінюється, як тільки ти змушений її покинути. Про що саме йдеться і до чого тут пудинг дізнаються ті, хто прийде на нашу презентацію на репетиційній сцені 28 листопада.
Mit: Anastasia Voevoda, Emilie Miroux, Ferad Niazi, Jenia Khariuk, Karina Cherkasova, Kateryna Dranchuk, Liza Antoniuk, Lilli Dezius, Mavi Yagmur Atilgan, Marlene Engberding, Meret Grimm, Miroslava Temyrova, Nisa Rabia Atmaca, Sofia Malikova, Valeria Shardakova, Valleria Tarasova
Übersetzung: Nadiia Dmytruk
Tanz: Olena Polianska
Video: Katya Hanochkina
Leitung: Sofie Hüsler
Redaktion bilingualer Blog: alle aus der Gruppe, die schreiben wollen und Nadiia Dmytruk als Übersetzerin!
Das Projekt wird gefördert vom Programm „Zur Bühne“ des Deutschen Bühnenvereins im Rahmen von „Kultur macht stark. Bündnisse für Bildung“ des Bundesministeriums für Bildung und Forschung.
Українсько-німецький театральний проект в Jungen DT
Einige von uns leben seit einigen Monaten hier in Berlin im Exil und bleiben noch, bis der Krieg in der Ukraine vorbei ist. Andere sind hier zur Welt gekommen. Aber jetzt, in diesem Moment, in diesen Wochen, leben wir alle hier in dieser Stadt. In diesem Projekt wollen wir uns gegenseitig kennenlernen, uns besondere Ecken in Berlin zeigen, Geschichten in der U-Bahn erfinden, vom Fernsehturm gemeinsam herunterschauen und uns über „Heimat und ich" austauschen. Was uns allen schon am dritten Projekttag klar wurde: Unsere Vorstellungen von Heimat verändern sich, sobald wir gezwungen sind, diese zu verlassen. Was es mit dem Pudding auf sich hat? Das erfährt, wer zu unseren Präsentationen auf der Probebühne kommt.
Дехто з нас живе тут, у Берліні, у вигнанні вже кілька місяців - поки не закінчиться війна в Україні, дехто народився тут. Але зараз, в цей момент, в ці тижні, ми всі живемо тут, - в цьому місті. У цьому проекті ми хочемо познайомитися ближче, показати один одному особливі куточки Берліна, вигадувати історії в метро, разом дивитися вниз з телевежі та обмінюватися думками на тему:"Батьківщина і я". Що стало зрозумілим для всіх нас на третій день проекту, так це те, що поняття Батьківщини змінюється, як тільки ти змушений її покинути. Про що саме йдеться і до чого тут пудинг дізнаються ті, хто прийде на нашу презентацію на репетиційній сцені 28 листопада.
Mit: Anastasia Voevoda, Emilie Miroux, Ferad Niazi, Jenia Khariuk, Karina Cherkasova, Kateryna Dranchuk, Liza Antoniuk, Lilli Dezius, Mavi Yagmur Atilgan, Marlene Engberding, Meret Grimm, Miroslava Temyrova, Nisa Rabia Atmaca, Sofia Malikova, Valeria Shardakova, Valleria Tarasova
Übersetzung: Nadiia Dmytruk
Tanz: Olena Polianska
Video: Katya Hanochkina
Leitung: Sofie Hüsler
Redaktion bilingualer Blog: alle aus der Gruppe, die schreiben wollen und Nadiia Dmytruk als Übersetzerin!
Das Projekt wird gefördert vom Programm „Zur Bühne“ des Deutschen Bühnenvereins im Rahmen von „Kultur macht stark. Bündnisse für Bildung“ des Bundesministeriums für Bildung und Forschung.
GASTSPIEL AM 10. DEZEMBER IN BAUTZEN
Am 10. Dezember 2022 gastierte Linie 8/Лінія 8 am Burgtheater Bautzen! Auch dort gibt es aktuell ein Theaterprojekt mit Jugendlichen aus der Ukraine und deutschen Jugendlichen. Beide Jugendgruppen - aus Bautzen und aus Berlin - trafen sich im Vorfeld des Gastspiels auf Zoom und präsentierten sich gegenseitig ihre Arbeiten und kamen in Austausch. Der Auslöser für dieses Treffen war der Brand im Flüchtlingsheim in Bautzen vor einigen Wochen. Das Burgtheater Bautzen möchte mit dem Austausch der beiden Jugendtheaterprojekte ein Zeichen für eine weltoffene Stadt setzen.
ZWEI SPRACHEN, EIN SPIRIT
Ein Symposium in Bautzen zeigt, wie Jugendliche den Krieg in der Ukraine künstlerisch verarbeiten
Über das Symposium berichtet Stephan Kosch auf zeitzeichen.
HIER GEHT ES ZUM BEITRAG AUF ZEITZEICHEN.DE
Ein Symposium in Bautzen zeigt, wie Jugendliche den Krieg in der Ukraine künstlerisch verarbeiten
Über das Symposium berichtet Stephan Kosch auf zeitzeichen.
HIER GEHT ES ZUM BEITRAG AUF ZEITZEICHEN.DE
Marlene (16)
Бауцен –місто, яке ніколи не спить. Ну можливо іноді... більш-менш фактично всі вихідні... Субота: приїзд, вулиці порожні, те ж саме при від'їзді в неділю і в проміжках між ними. Амбітні знайшли перших місцевих жителів на різдвяному ярмарку в Баутцнері – моторошно. Жарт. Тому що ми опинилися в потрібному місці, спочатку в Бургтеатрі (зайняті репетиціями, потім грою, грою, грою і ще раз грою), а потім швиденько до Центру "Теспіс", щоб побачити, як група молодих українців перетворила звичайну кімнату на паралельний світ фольги і техно. Зовнішність оманлива, під тихою поверхнею Бауцена люди роблять театр – і ми теж.
Bautzen – die Stadt, die niemals schläft. Naja, vielleicht manchmal… mehr oder weniger eigentlich das ganze Wochenende… Samstag: Ankunft, die Straßen leer, genauso bei der Abfahrt am Sonntag und zwischendurch. Ambitionierte finden auf dem Bautzner Weihnachtsmarkt die ersten Einheimischen – gruselig. Scherz. Denn wir waren am richtigen Ort, erst im Burgtheater (fleißiges Proben, dann spielen, spielen, spielen und nochmals spielen) und danach schnell rüber ins Thespiszentrum und sehen, wie eine Gruppe junger ukrainischer Menschen ein normales Zimmer in eine Parallelwelt aus Alufolie und Techno verwandelt haben. Der Schein trügt, unter der stillen Oberfläche Bautzens machen Menschen Theater – wir auch.
Lilli (16)
Am meisten in Erinnerung geblieben von unserem Gastspiel ist mir das viele Karten spielen, die große Aufregung, die mit dem ganzen Event kam, und das gute Gefühl zu sehen, wie sich Leute mit den gleichen oder ähnlichen Erfahrungen austauschen und finden.
Бауцен –місто, яке ніколи не спить. Ну можливо іноді... більш-менш фактично всі вихідні... Субота: приїзд, вулиці порожні, те ж саме при від'їзді в неділю і в проміжках між ними. Амбітні знайшли перших місцевих жителів на різдвяному ярмарку в Баутцнері – моторошно. Жарт. Тому що ми опинилися в потрібному місці, спочатку в Бургтеатрі (зайняті репетиціями, потім грою, грою, грою і ще раз грою), а потім швиденько до Центру "Теспіс", щоб побачити, як група молодих українців перетворила звичайну кімнату на паралельний світ фольги і техно. Зовнішність оманлива, під тихою поверхнею Бауцена люди роблять театр – і ми теж.
Bautzen – die Stadt, die niemals schläft. Naja, vielleicht manchmal… mehr oder weniger eigentlich das ganze Wochenende… Samstag: Ankunft, die Straßen leer, genauso bei der Abfahrt am Sonntag und zwischendurch. Ambitionierte finden auf dem Bautzner Weihnachtsmarkt die ersten Einheimischen – gruselig. Scherz. Denn wir waren am richtigen Ort, erst im Burgtheater (fleißiges Proben, dann spielen, spielen, spielen und nochmals spielen) und danach schnell rüber ins Thespiszentrum und sehen, wie eine Gruppe junger ukrainischer Menschen ein normales Zimmer in eine Parallelwelt aus Alufolie und Techno verwandelt haben. Der Schein trügt, unter der stillen Oberfläche Bautzens machen Menschen Theater – wir auch.
Lilli (16)
Am meisten in Erinnerung geblieben von unserem Gastspiel ist mir das viele Karten spielen, die große Aufregung, die mit dem ganzen Event kam, und das gute Gefühl zu sehen, wie sich Leute mit den gleichen oder ähnlichen Erfahrungen austauschen und finden.
Jugendherberge und Proben am Burgtheater Bautzen
Nastya (12)
Ось і настав той день коли ми виступали в Бауцені ми всі його чекали та хвилювалися. Але на щастя все пройшло навіть краще ніж ми думали, у нас все вийшло! Ця поїздка була дуже крутою та веселою
Als dann endlich der Tag kam, als wir nach Bautzen gefahren sind, haben wir uns gefreut aber auch ein bisschen Sorgen gemacht und uns gefragt ob wir das schaffen. Aber zum Glück lief alles noch besser als gedacht, wir haben es geschafft! Diese Reise war sehr cool und hat richtig viel Spaß gemacht.
Ferad (16)
Старе містоБауцен виявилося набагато красивішим, ніж я собі уявляв. Красива архітектура, різдвяні прикраси та повністю покрите снігом. Я відчував себе так, ніби потрапив у диснеївський мультфільм. Після виступу у нас брали інтерв'ю. Коли я побачив фотографії, зроблені під час інтерв'ю, то зрозумів, як багато ми досягли за такий короткий час.
Die Altstadt Bautzen war viel schöner als ich mir vorgestellt habe. Wunderschöne Architektur, Weihnachtsdekorationen und mit voller Schnee bedeckt. Ich habe mich gefühlt, als wäre ich in einer Animation von Disney. Nach der Vorstellung, wurden wir interviewt. Als ich die Fotos gesehen habe, die während das Interview fotografiert wurden, wurde mir klar, wie weit wir in so kurzer Zeit gekommen sind.
Valeria (15)
Подорож в Бауцен була незабутня вся наша команда дуже зблизилась між собою та ми чудово провели час в компанії один одного.
Die Reise nach Bautzen war unvergesslich, unser ganzes Team ist sich sehr nahe gekommen und wir hatten eine tolle Zeit miteinander.
Jenia (16)
Найбільш очікуваною частиною нашої мандрівки був сніг. Сніг в Бауцені! Всі ми не могли вже дочекатися коли доїдемо туди, до снігу. Бо для декого з нас, сніг є дещо більшим ніж погодою, він є згадкою про Батьківщину.
Der am meisten erwartete Teil unserer Reise war der Schnee. Schnee in Bautzen! Wir konnten es alle kaum erwarten, dorthin zu kommen, in den Schnee. Denn für einige von uns ist Schnee mehr als nur Wetter, er ist eine Erinnerung an unsere Heimat.
Katya (16)
наша поїздка почалась з дорого до Бауцену, в дорозі ми грали і говорили, тому час пролетів швидко. Після приїзду нас одразу првели їсти. Нас заселили по номерах та ми почали готуватись до вистави. Ми всі були в чудовому настрої і все пройшло нереально круто, після вистави ми пішли на виставу до молоді з Бауцену, нам всім сподобався цей експерементальний театр, було дуже незвичайно. нам всім було корисно знайомство з дітьми з Бауцену, і все пройшло як не можна круто.
Unsere Reise begann mit einer Fahrt nach Bautzen, unterwegs haben wir gespielt und geredet, so dass die Zeit wie im Flug verging. Nach der Ankunft gab es im Thepsis-Zentrum sofort ukrainischen Salat! Nachdem wir unsere Betten in der Jugendherberge bezogen haben, haben wir uns auf die Aufführung vorbereitet. Wir waren alle gut drauf und alles lief super, nach der Aufführung sind wir zur Aufführung von jungen Leuten aus Bautzen gegangen, dieses experimentelle Theater hat uns allen gefallen, es war sehr ungewöhnlich.
Sofia (15)
Мені дуже сподобалася подорож до Баутцену та атмосфера. Ми мали дуже крутий виступ і в нас брали інтерв'ю. Дякуємо всім за цей час з нами❤️❤️
I really enjoyed the trip to Bautzen and the atmosphere. We had a very cool performance and we were interviewed. Thank you all for this time with us❤️❤️
Thank you Sofia for being with us. I am very grateful to you❤️
Mira (13)
У Баутцені було багато снігу, і ми грали в сніжки. Я думаю, що ми виступили погано, тому що ми робили помилки, тому що нас було занадто мало і тому що деякі з нас вивчили занадто багато слів. Але Софі потім сказала, що це було чудово! Місто дуже гарне, ми бачили не так багато міст, але вони були гарні.
In Bautzen lag viel Schnee und wir haben nachts eine Schneeballschlacht gemacht. Ich dachte nach der Aufführung, wir haben schlecht gespielt, weil wir Fehler gemacht haben, weil wir zu wenige waren, aber Sofie sagte danach, dass es super war! Die Stadt ist wirklich sehr schön, wir haben nicht viele deutsche Städte gesehen, aber Bautzen ist sehr schön!
Ось і настав той день коли ми виступали в Бауцені ми всі його чекали та хвилювалися. Але на щастя все пройшло навіть краще ніж ми думали, у нас все вийшло! Ця поїздка була дуже крутою та веселою
Als dann endlich der Tag kam, als wir nach Bautzen gefahren sind, haben wir uns gefreut aber auch ein bisschen Sorgen gemacht und uns gefragt ob wir das schaffen. Aber zum Glück lief alles noch besser als gedacht, wir haben es geschafft! Diese Reise war sehr cool und hat richtig viel Spaß gemacht.
Ferad (16)
Старе містоБауцен виявилося набагато красивішим, ніж я собі уявляв. Красива архітектура, різдвяні прикраси та повністю покрите снігом. Я відчував себе так, ніби потрапив у диснеївський мультфільм. Після виступу у нас брали інтерв'ю. Коли я побачив фотографії, зроблені під час інтерв'ю, то зрозумів, як багато ми досягли за такий короткий час.
Die Altstadt Bautzen war viel schöner als ich mir vorgestellt habe. Wunderschöne Architektur, Weihnachtsdekorationen und mit voller Schnee bedeckt. Ich habe mich gefühlt, als wäre ich in einer Animation von Disney. Nach der Vorstellung, wurden wir interviewt. Als ich die Fotos gesehen habe, die während das Interview fotografiert wurden, wurde mir klar, wie weit wir in so kurzer Zeit gekommen sind.
Valeria (15)
Подорож в Бауцен була незабутня вся наша команда дуже зблизилась між собою та ми чудово провели час в компанії один одного.
Die Reise nach Bautzen war unvergesslich, unser ganzes Team ist sich sehr nahe gekommen und wir hatten eine tolle Zeit miteinander.
Jenia (16)
Найбільш очікуваною частиною нашої мандрівки був сніг. Сніг в Бауцені! Всі ми не могли вже дочекатися коли доїдемо туди, до снігу. Бо для декого з нас, сніг є дещо більшим ніж погодою, він є згадкою про Батьківщину.
Der am meisten erwartete Teil unserer Reise war der Schnee. Schnee in Bautzen! Wir konnten es alle kaum erwarten, dorthin zu kommen, in den Schnee. Denn für einige von uns ist Schnee mehr als nur Wetter, er ist eine Erinnerung an unsere Heimat.
Katya (16)
наша поїздка почалась з дорого до Бауцену, в дорозі ми грали і говорили, тому час пролетів швидко. Після приїзду нас одразу првели їсти. Нас заселили по номерах та ми почали готуватись до вистави. Ми всі були в чудовому настрої і все пройшло нереально круто, після вистави ми пішли на виставу до молоді з Бауцену, нам всім сподобався цей експерементальний театр, було дуже незвичайно. нам всім було корисно знайомство з дітьми з Бауцену, і все пройшло як не можна круто.
Unsere Reise begann mit einer Fahrt nach Bautzen, unterwegs haben wir gespielt und geredet, so dass die Zeit wie im Flug verging. Nach der Ankunft gab es im Thepsis-Zentrum sofort ukrainischen Salat! Nachdem wir unsere Betten in der Jugendherberge bezogen haben, haben wir uns auf die Aufführung vorbereitet. Wir waren alle gut drauf und alles lief super, nach der Aufführung sind wir zur Aufführung von jungen Leuten aus Bautzen gegangen, dieses experimentelle Theater hat uns allen gefallen, es war sehr ungewöhnlich.
Sofia (15)
Мені дуже сподобалася подорож до Баутцену та атмосфера. Ми мали дуже крутий виступ і в нас брали інтерв'ю. Дякуємо всім за цей час з нами❤️❤️
I really enjoyed the trip to Bautzen and the atmosphere. We had a very cool performance and we were interviewed. Thank you all for this time with us❤️❤️
Thank you Sofia for being with us. I am very grateful to you❤️
Mira (13)
У Баутцені було багато снігу, і ми грали в сніжки. Я думаю, що ми виступили погано, тому що ми робили помилки, тому що нас було занадто мало і тому що деякі з нас вивчили занадто багато слів. Але Софі потім сказала, що це було чудово! Місто дуже гарне, ми бачили не так багато міст, але вони були гарні.
In Bautzen lag viel Schnee und wir haben nachts eine Schneeballschlacht gemacht. Ich dachte nach der Aufführung, wir haben schlecht gespielt, weil wir Fehler gemacht haben, weil wir zu wenige waren, aber Sofie sagte danach, dass es super war! Die Stadt ist wirklich sehr schön, wir haben nicht viele deutsche Städte gesehen, aber Bautzen ist sehr schön!
28. NOVEMBER 2022
Präsentation auf der Probebühne 2
Jenia (16) aus Winyzia
Одразу після нашого виступу всіх переповнювали емоції. Я певен, у всіх нас на душі була ейфорія. А в думках чітке: "Ми впоралися!"
Jenia (16) aus Winyzia
Unmittelbar nach unserem Auftritt waren alle von den Emotionen überwältigt. Ich bin sicher, dass wir alle euphorisch waren. Und wir waren klar im Kopf: "Wir haben es geschafft!"
Karina (14) aus Charkiv
Когда мы репетировали было страшно представлять что все места будут заняты, что что-то не получится и многое другое. После выступления было облегчение что всё получилось, что зрителям понравилось, что мы молодцы и справились со своими задачами. Многие подходили и говорили " молодцы, нам понравилось“.
Karina (14) aus Charkiv
Als wir geprobt haben, war es beängstigend, sich vorzustellen, dass alle Plätze besetzt sein würden, dass etwas nicht funktionieren würde und vieles mehr. Nach der Aufführung waren wir erleichtert, dass alles geklappt hat, dass es dem Publikum gefallen hat, dass wir gut waren und dass wir unsere Aufgaben gemeistert haben. Viele Leute kamen auf uns zu und sagten: "Gut gemacht, das hat uns gefallen".
Ferad (16) aus Berlin/Bulgarien
Vor der Aufführung war ich irgendwie gar nicht aufgeregt. Ich hatte ziemlich viel Energie und wartete die ganze Zeit auf den Start. Meine Hände waren aber komischerweise eiskalt, war schon immer so.
Auf der Bühne war ich komplett konzentriert und versuchte Spaß zu haben. Es war lange her, seit ich das Bühnenlicht auf meinem Gesicht spürte. Am Ende war ich stolz auf uns, aber auch traurig, weil es endete. Dann erinnerte ich mich, dass alles ein Ende hat und ließ einfach alles passieren.
Liza (15)
Oh that was scary, especially after we performed for the first time in front of a more "professional audience". Although the spotlights illuminated the audience in my head, I always had thoughts “don't look at people, don't look at people”. Everyone was worried at the last moments and wanted to get out. But we still performed. Well, after... I had thoughts that "fuuh, well, all the worst is over." Yes, it was a good feeling, but it was sad that the project was already at the finish line. But I hope that we will work together again!
Katya (Videokünstlerin)
Performance day was an amazing day! ✨ We were surely worrying a bit, but we were like a big family and the performance was so personal and close to our hearts that we just lived it all through on the stage. I enjoyed every moment of it. After the play we were hugging each other and according to our tradition we started listening to Ukrainian songs and singing Karaoke. Audience was laughing and clapping a lot so I think we managed all it amazingly!
Sofia (15)
Мы очень усердно и долго готовились к выступлению.И выступили мы очень хорошо,многие из нас первый раз выступают.Мне понравилось принимать участие в этом проекте.Я очень жду поездки в Бауцен.
Sofia (15)
Wir haben uns sehr hart und lange auf den Auftritt vorbereitet. Und wir haben sehr gut gespielt, viele von uns haben zum ersten Mal gespielt. Ich habe gerne an diesem Projekt teilgenommen. Ich freue mich sehr darauf, nach Bautzen zu fahren.
Katya (16) aus Kolomya
до виступу ми готувались довго, настроювались і піднімали настрій. Всі дуже хвилювались та хотіли що б усе було добре. Виступ пройшов добре, всім все сподобалось, емоції шалені. Після вистави було полегшення та радість, ми святкували танцювали та спілкувались. дуже шкода що цей проект підійшов до кінця.
Katya (16) aus Kolomya
Wir haben uns lange auf den Auftritt vorbereitet, wir haben uns eingestimmt und angefeuert. Alle waren sehr besorgt und wollten, dass alles gut wird. Die Aufführung lief gut, allen hat alles gefallen, die Emotionen waren verrückt. Nach der Aufführung herrschte Erleichterung und Freude, wir haben gefeiert, getanzt und geredet. Es ist schade, dass dieses Projekt zu Ende gegangen ist.
Одразу після нашого виступу всіх переповнювали емоції. Я певен, у всіх нас на душі була ейфорія. А в думках чітке: "Ми впоралися!"
Jenia (16) aus Winyzia
Unmittelbar nach unserem Auftritt waren alle von den Emotionen überwältigt. Ich bin sicher, dass wir alle euphorisch waren. Und wir waren klar im Kopf: "Wir haben es geschafft!"
Karina (14) aus Charkiv
Когда мы репетировали было страшно представлять что все места будут заняты, что что-то не получится и многое другое. После выступления было облегчение что всё получилось, что зрителям понравилось, что мы молодцы и справились со своими задачами. Многие подходили и говорили " молодцы, нам понравилось“.
Karina (14) aus Charkiv
Als wir geprobt haben, war es beängstigend, sich vorzustellen, dass alle Plätze besetzt sein würden, dass etwas nicht funktionieren würde und vieles mehr. Nach der Aufführung waren wir erleichtert, dass alles geklappt hat, dass es dem Publikum gefallen hat, dass wir gut waren und dass wir unsere Aufgaben gemeistert haben. Viele Leute kamen auf uns zu und sagten: "Gut gemacht, das hat uns gefallen".
Ferad (16) aus Berlin/Bulgarien
Vor der Aufführung war ich irgendwie gar nicht aufgeregt. Ich hatte ziemlich viel Energie und wartete die ganze Zeit auf den Start. Meine Hände waren aber komischerweise eiskalt, war schon immer so.
Auf der Bühne war ich komplett konzentriert und versuchte Spaß zu haben. Es war lange her, seit ich das Bühnenlicht auf meinem Gesicht spürte. Am Ende war ich stolz auf uns, aber auch traurig, weil es endete. Dann erinnerte ich mich, dass alles ein Ende hat und ließ einfach alles passieren.
Liza (15)
Oh that was scary, especially after we performed for the first time in front of a more "professional audience". Although the spotlights illuminated the audience in my head, I always had thoughts “don't look at people, don't look at people”. Everyone was worried at the last moments and wanted to get out. But we still performed. Well, after... I had thoughts that "fuuh, well, all the worst is over." Yes, it was a good feeling, but it was sad that the project was already at the finish line. But I hope that we will work together again!
Katya (Videokünstlerin)
Performance day was an amazing day! ✨ We were surely worrying a bit, but we were like a big family and the performance was so personal and close to our hearts that we just lived it all through on the stage. I enjoyed every moment of it. After the play we were hugging each other and according to our tradition we started listening to Ukrainian songs and singing Karaoke. Audience was laughing and clapping a lot so I think we managed all it amazingly!
Sofia (15)
Мы очень усердно и долго готовились к выступлению.И выступили мы очень хорошо,многие из нас первый раз выступают.Мне понравилось принимать участие в этом проекте.Я очень жду поездки в Бауцен.
Sofia (15)
Wir haben uns sehr hart und lange auf den Auftritt vorbereitet. Und wir haben sehr gut gespielt, viele von uns haben zum ersten Mal gespielt. Ich habe gerne an diesem Projekt teilgenommen. Ich freue mich sehr darauf, nach Bautzen zu fahren.
Katya (16) aus Kolomya
до виступу ми готувались довго, настроювались і піднімали настрій. Всі дуже хвилювались та хотіли що б усе було добре. Виступ пройшов добре, всім все сподобалось, емоції шалені. Після вистави було полегшення та радість, ми святкували танцювали та спілкувались. дуже шкода що цей проект підійшов до кінця.
Katya (16) aus Kolomya
Wir haben uns lange auf den Auftritt vorbereitet, wir haben uns eingestimmt und angefeuert. Alle waren sehr besorgt und wollten, dass alles gut wird. Die Aufführung lief gut, allen hat alles gefallen, die Emotionen waren verrückt. Nach der Aufführung herrschte Erleichterung und Freude, wir haben gefeiert, getanzt und geredet. Es ist schade, dass dieses Projekt zu Ende gegangen ist.
27. NOVEMBER 2022
12. Probentag
Sofie Hüsler (Leitung)
Direkt zum Start unseres Endprobensonntags gab es ein Missverständnis. Ich hatte zuvor im Chat geschrieben, alle sollen vor der Probe frühstücken, weil es ein harter Tag wird und wir erst um 13 Uhr Pizza essen werden. Mit „deepl“ habe ich meinen Text ins ukrainische übersetzt. Leider kam mit der Übersetzung eine andere Bedeutung heraus. Die ukrainischen Jugendlichen hatten verstanden wir frühstücken vor der Probe, das heißt, sie kamen hungrig und in Erwartung eines Frühstücks. Zum Glück hat Nadiia, unsere Übersetzerin, schnell Brötchen geholt, so dass wir am Ende doch ganz gut proben konnten! Erstmalig haben wir die Videos von Katya auf der Leinwand gesehen und überhaupt waren wir erstmalig auf unserer Originalbühne, der Probebühne 2.
Direkt zum Start unseres Endprobensonntags gab es ein Missverständnis. Ich hatte zuvor im Chat geschrieben, alle sollen vor der Probe frühstücken, weil es ein harter Tag wird und wir erst um 13 Uhr Pizza essen werden. Mit „deepl“ habe ich meinen Text ins ukrainische übersetzt. Leider kam mit der Übersetzung eine andere Bedeutung heraus. Die ukrainischen Jugendlichen hatten verstanden wir frühstücken vor der Probe, das heißt, sie kamen hungrig und in Erwartung eines Frühstücks. Zum Glück hat Nadiia, unsere Übersetzerin, schnell Brötchen geholt, so dass wir am Ende doch ganz gut proben konnten! Erstmalig haben wir die Videos von Katya auf der Leinwand gesehen und überhaupt waren wir erstmalig auf unserer Originalbühne, der Probebühne 2.
23. NOVEMBER 2022
11. Probentag
Die hässlichsten Orte von Berlin sind: U-Bahnhof Pankstraße, East-Side Mall an der Warschauer Straße, Görlitzer Park, der Eingang …Найпотворніші місця в Берліні: Станція метро Pankstraße, торговий центр East-Side Mall на Warschauer Straße, парк Герлітцер - вхід.
Die schönsten Orte von Berlin sind: Humboldt-Bibliothek Reinickendorf, Görlitzer Park in der Kuhle, Goethepark…. Найпрекрасніші місця в Берліні: Humboldt-Bibliothek Reinickendorf, Görlitzer Park, Goethepark….
Wedding???? Wird da geheiratet??? Весілля ???? Тут будуть одружуватись ???
Gold Else? That is where the Ukraine Demonstration was!!
21. NOVEMBER 2022
10. Probentag
Proben der Texte HEIMAT und ICH .
Репетиції текстів "Батьківщина і я".
Репетиції текстів "Батьківщина і я".
Nastya (12) aus Kiew
Ми з дівчатами Мірою, Лєрою, Каріною та Валерією прийшли до театру о 15:00, щоб відпрацювати наші сцени. Сцена, яка відбувається в Gesundbrunnencenter. Ми завжди ходимо туди після школи пограти в карти. Прямо перед Макдональдсом. Але для театру ми намагалися зробити з цього кумедну сценку, адже на Gesundbrunnen завжди багато дивних людей. Один чоловік завжди хоче давати нам поради і заглядає в наші карти. Він дратує! Інша сцена відбувається в зоопарку. Це моє улюблене місце. Але в Німеччині не можна годувати качок, мені це здається дивним. Каріна грає жінку з відділу охорони громадського порядку! О 17 годині всі прийшли. Ми почали переглядати весь наш сценарій, перекусили і продовжили роботу. Ми всі навіть не помітили, як швидко пролетів час! Поступово ми зрозуміли, як складається п'єса! Загалом, це була цікава та продуктивна репетиція!
Nastya (12) aus Kiew
Die Mädchen Mira, Lera, Karina und Valeria und ich kamen um 15 Uhr ins Theater, um unsere Szenen zu üben. Die Szene, die sich im Gesundbrunnen-Center abspielt. Wir gehen immer nach der Schule dorthin, um Karten zu spielen. Direkt vor dem McDonald's. Aber für das Theater haben wir versucht, eine lustige Szene daraus zu machen, denn in Gesundbrunnen gibt es immer eine Menge seltsamer Leute. Ein Mann will uns immer Ratschläge geben und sieht sich unsere Karten an. Er ist lästig! Eine andere Szene spielt sich im Tierpark ab. Dies ist mein Lieblingsort. Aber in Deutschland darf man die Enten nicht füttern, das kommt mir seltsam vor. Karina spielt eine Mitarbeiterin des Ordnungsamtes! Um 17 Uhr waren alle da. Wir begannen, unser gesamtes Skript durchzugehen, aßen einen Snack und arbeiteten weiter. Wir alle haben gar nicht gemerkt, wie schnell die Zeit verging! Allmählich haben wir verstanden, wie das Stück gemacht wird! Insgesamt war es eine interessante und produktive Probe!
Ми з дівчатами Мірою, Лєрою, Каріною та Валерією прийшли до театру о 15:00, щоб відпрацювати наші сцени. Сцена, яка відбувається в Gesundbrunnencenter. Ми завжди ходимо туди після школи пограти в карти. Прямо перед Макдональдсом. Але для театру ми намагалися зробити з цього кумедну сценку, адже на Gesundbrunnen завжди багато дивних людей. Один чоловік завжди хоче давати нам поради і заглядає в наші карти. Він дратує! Інша сцена відбувається в зоопарку. Це моє улюблене місце. Але в Німеччині не можна годувати качок, мені це здається дивним. Каріна грає жінку з відділу охорони громадського порядку! О 17 годині всі прийшли. Ми почали переглядати весь наш сценарій, перекусили і продовжили роботу. Ми всі навіть не помітили, як швидко пролетів час! Поступово ми зрозуміли, як складається п'єса! Загалом, це була цікава та продуктивна репетиція!
Nastya (12) aus Kiew
Die Mädchen Mira, Lera, Karina und Valeria und ich kamen um 15 Uhr ins Theater, um unsere Szenen zu üben. Die Szene, die sich im Gesundbrunnen-Center abspielt. Wir gehen immer nach der Schule dorthin, um Karten zu spielen. Direkt vor dem McDonald's. Aber für das Theater haben wir versucht, eine lustige Szene daraus zu machen, denn in Gesundbrunnen gibt es immer eine Menge seltsamer Leute. Ein Mann will uns immer Ratschläge geben und sieht sich unsere Karten an. Er ist lästig! Eine andere Szene spielt sich im Tierpark ab. Dies ist mein Lieblingsort. Aber in Deutschland darf man die Enten nicht füttern, das kommt mir seltsam vor. Karina spielt eine Mitarbeiterin des Ordnungsamtes! Um 17 Uhr waren alle da. Wir begannen, unser gesamtes Skript durchzugehen, aßen einen Snack und arbeiteten weiter. Wir alle haben gar nicht gemerkt, wie schnell die Zeit verging! Allmählich haben wir verstanden, wie das Stück gemacht wird! Insgesamt war es eine interessante und produktive Probe!
19. NOVEMBER 2022
9. Probentag
Marlene, Liza, Lilli, Katya und Nisa suchen das körperliche Gefühl, das sich einstellt, wenn sie an ihrem Lieblingsort in Berlin sind. Wenn dieses Gefühl wäre, dann wäre es bei Liza Mojito (wobei der in der Ukraine ohne Alkohol ist), bei Marlene starker, schwarzer Filterkaffee, bei Lilli Zitronenwasser, bei Nisa Club Mate und bei Katya Latte Karamell.
15. NOVEMBER 2022
8. Probentag
Jenia (16) aus Wyschnyzia / Ukraine
Heute begann unser "Arbeitstag" gleich nach der Schule. Alle kamen pünktlich, denn wir wurden im Voraus gewarnt, dass wir heute so professionell wie möglich sein sollten. Wir waren wieder auf einer anderen Probebühne. Sie war sehr groß!!! Wie immer begannen wir mit einer Aufwärmphase und diese kombinierten wir mit dem Stückanfang. Wir spielen, dass wir uns auf dem TV-Turm befinden und unsere Gäste hier oben empfangen. Wir haben die Anfangsszene viele Male wiederholt! Immer war jemand nicht konzentriert, aber am Ende hat es geklappt!! In der Pause haben wir “Pechen'ki" gegessen und dann kam der Rest der Gruppe, der länger Schule hatte dazu und wir haben drei Szenen zusammengesetzt. Das war spannend, denn wir kennen die einzelnen Szenen, aber aneinander gehängt machen sie plötzlich mehr Sinn ;-). Heute haben wir alle hart gearbeitet und sind müde, aber „Petschen’ki“-satt nach Hause gegangen.
Jenia (16) aus Wyschnyzia
Сьогодні наш "робочий день" розпочався одразу після школи. Всі прийшли вчасно, бо нас заздалегідь попередили, щоб ми сьогодні були максимально професійними. Ми знову були на іншій репетиційній сцені. Вона була дуже великою!!! Як завжди, ми розпочали з розминки, яку поєднали з початком вистави. Ми граємо, що знаходимося на вершині телевежі і приймаємо тут гостей. Сцену відкриття ми повторювали багато разів! Завжди хтось був не сконцентрований, але в підсумку все вийшло!!! На перерві ми їли «печеньки» , а потім до нас приєдналася решта групи, які довше вчилися в школі, і ми поставили три сценки разом. Це було захоплююче, тому що ми знаємо окремі сцени, але разом вони раптом набувають більшого сенсу ;-). Сьогодні ми всі добре попрацювали і розійшлися по домівках втомлені, але ситі "печенюшками“ .
Heute begann unser "Arbeitstag" gleich nach der Schule. Alle kamen pünktlich, denn wir wurden im Voraus gewarnt, dass wir heute so professionell wie möglich sein sollten. Wir waren wieder auf einer anderen Probebühne. Sie war sehr groß!!! Wie immer begannen wir mit einer Aufwärmphase und diese kombinierten wir mit dem Stückanfang. Wir spielen, dass wir uns auf dem TV-Turm befinden und unsere Gäste hier oben empfangen. Wir haben die Anfangsszene viele Male wiederholt! Immer war jemand nicht konzentriert, aber am Ende hat es geklappt!! In der Pause haben wir “Pechen'ki" gegessen und dann kam der Rest der Gruppe, der länger Schule hatte dazu und wir haben drei Szenen zusammengesetzt. Das war spannend, denn wir kennen die einzelnen Szenen, aber aneinander gehängt machen sie plötzlich mehr Sinn ;-). Heute haben wir alle hart gearbeitet und sind müde, aber „Petschen’ki“-satt nach Hause gegangen.
Jenia (16) aus Wyschnyzia
Сьогодні наш "робочий день" розпочався одразу після школи. Всі прийшли вчасно, бо нас заздалегідь попередили, щоб ми сьогодні були максимально професійними. Ми знову були на іншій репетиційній сцені. Вона була дуже великою!!! Як завжди, ми розпочали з розминки, яку поєднали з початком вистави. Ми граємо, що знаходимося на вершині телевежі і приймаємо тут гостей. Сцену відкриття ми повторювали багато разів! Завжди хтось був не сконцентрований, але в підсумку все вийшло!!! На перерві ми їли «печеньки» , а потім до нас приєдналася решта групи, які довше вчилися в школі, і ми поставили три сценки разом. Це було захоплююче, тому що ми знаємо окремі сцени, але разом вони раптом набувають більшого сенсу ;-). Сьогодні ми всі добре попрацювали і розійшлися по домівках втомлені, але ситі "печенюшками“ .
7. NOVEMBER 2022
7. Probentag
Probe der U-Bahnszene, viel ukrainische Musik und Katya brachte uns den Tanz „Hustynka“ bei!
Karina (14) aus Charkiw
Um 17 Uhr sind wir ins Theater gegangen. Dort probten wir Szenen und fügten neue hinzu, in der Pause hörten wir ukrainische Lieder, wir sangen, schrien und tanzten. Dann schlug ein Mädchen vor, dass wir "Hustynka" spielen sollten. Viele waren neugierig, die Deutschen wollten es auch kennenlernen. Es hat allen gefallen, es war lustig und vor allem warm. Ich glaube, das Spiel des Tages war „Hustynka".
Karina (14) з Харкова
сегодня мы встретились в 17:00, и пошли в теарт. Там мы репетировали сценки и добавляли нового, в перерыв мы попросили включить украинские песни мы подпевали,кричали, танцевали. Потом одна девочка предложила поиграть в " Хустинку". Многим стало интересно и они согласились. Всем понравилось, было смешно, и особенно жарко. За этот день думаю всем саме больше запомнилась именно игра "Хустинка".
Karina (14) aus Charkiw
Um 17 Uhr sind wir ins Theater gegangen. Dort probten wir Szenen und fügten neue hinzu, in der Pause hörten wir ukrainische Lieder, wir sangen, schrien und tanzten. Dann schlug ein Mädchen vor, dass wir "Hustynka" spielen sollten. Viele waren neugierig, die Deutschen wollten es auch kennenlernen. Es hat allen gefallen, es war lustig und vor allem warm. Ich glaube, das Spiel des Tages war „Hustynka".
Karina (14) з Харкова
сегодня мы встретились в 17:00, и пошли в теарт. Там мы репетировали сценки и добавляли нового, в перерыв мы попросили включить украинские песни мы подпевали,кричали, танцевали. Потом одна девочка предложила поиграть в " Хустинку". Многим стало интересно и они согласились. Всем понравилось, было смешно, и особенно жарко. За этот день думаю всем саме больше запомнилась именно игра "Хустинка".
Emilie (19) aus Berlin
Heute hatten wir besonders viel Spaß. Spontan haben wir in der Pause angefangen zu ukrainischer Musik zu tanzen, einige drehten ziemlich durch und sangen aus vollem Herzen die Lieder mit. Das war lustig und laut! Außerdem hat Palm uns uns was leckeres Türkisches zu essen geholt. Wir haben an der U-Bahn-Szene weitergearbeitet, versucht die Gedanken der Passagiere auf Ukrainisch und Deutsch sichtbar zu machen und überlegt welche Accessoires wir für diese Szene benötigen.
Heute hatten wir besonders viel Spaß. Spontan haben wir in der Pause angefangen zu ukrainischer Musik zu tanzen, einige drehten ziemlich durch und sangen aus vollem Herzen die Lieder mit. Das war lustig und laut! Außerdem hat Palm uns uns was leckeres Türkisches zu essen geholt. Wir haben an der U-Bahn-Szene weitergearbeitet, versucht die Gedanken der Passagiere auf Ukrainisch und Deutsch sichtbar zu machen und überlegt welche Accessoires wir für diese Szene benötigen.
Емілія (19) з Берліна
Сьогодні ми дуже весело провели час. Спонтанно під час перерви ми почали танцювати під українську музику, деякі з нас просто шаленіли і підспівували пісні всім серцем. Було весело і гучно! Палм також приніс нам смачну турецьку їжу. Ми продовжили роботу над сценами в метро, намагалися зробити так, щоб думки пасажирів було видно і зрозуміло українською та німецькою мовами, думали над тим, які аксесуари нам знадобляться для цієї сцени.
Сьогодні ми дуже весело провели час. Спонтанно під час перерви ми почали танцювати під українську музику, деякі з нас просто шаленіли і підспівували пісні всім серцем. Було весело і гучно! Палм також приніс нам смачну турецьку їжу. Ми продовжили роботу над сценами в метро, намагалися зробити так, щоб думки пасажирів було видно і зрозуміло українською та німецькою мовами, думали над тим, які аксесуари нам знадобляться для цієї сцени.
26. OKTOBER 2022
6. Probentag
In kleinen Gruppen entstanden Szenen rund um das Thema „Lieblingsplatz, wo ist mein Platz?, Was ist das für ein Gefühl was sich an diesem Ort einstellt?“ Katya beschrieb dieses Gefühl, mit Hilfe von unserer Übersetzerin Nadiia so: weiß, gefroren, dreieckig und wenn es ein Getränk wäre, dann wäre es ein Latte Karamell. Nisa beschrieb es als: grün-orange, ellipsenförmig, warm, wenn es ein Getränk wäre, dann wäre es eine Club Mate. Marlene beschrieb dieses Gefühl als formlos, lichtdurchflutet und wäre es ein Kaffee, wäre es ein starker Filterkaffee ohne alles aber mit Kippe ;-)
Були створені невеликі сценки на тему "Улюблене місце, де знаходиться моє місце? Які почуття викликає це місце? Катя, за допомогою нашого перекладача Надії, описала це відчуття так: біле, застигле, трикутне і якби це був напій, то це була б карамель латте. Ніса описала його як: зелено-помаранчевий, еліптичний, теплий, якби це був напій - то це був би Club Mate. Марлен описала відчуття як безформне, залите світлом, і якби це була кава, то це була б міцна кава без нічого, але з сигареткою __
Valeria (14) aus Charkiw
Um 12 Uhr traf unsere kleine Gruppe zusammen. Wir waren zu fünft und begannen alles in Erinnerung zu rufen, was wir bei den vorangegangenen Treffen trainiert hatten. Danach führten wir eine interessante Szene auf, die vor dem MC Donalds beim Gesundbrunnen handelte. Wir haben ziemlich viel gelacht. Zwischendurch gab es einen kleinen Imbiss und wir haben über verschiedene interessante Themen gesprochen.
Valeria (14) aus Charkiw
о 12 ранку ми зустрілися у залі почали згадувати все, що репетирували на минулих зустрічах. Після цього ставили цікаву сценку та між цим трохи перекусили і поговорили на різні цікаві теми.
Були створені невеликі сценки на тему "Улюблене місце, де знаходиться моє місце? Які почуття викликає це місце? Катя, за допомогою нашого перекладача Надії, описала це відчуття так: біле, застигле, трикутне і якби це був напій, то це була б карамель латте. Ніса описала його як: зелено-помаранчевий, еліптичний, теплий, якби це був напій - то це був би Club Mate. Марлен описала відчуття як безформне, залите світлом, і якби це була кава, то це була б міцна кава без нічого, але з сигареткою __
Valeria (14) aus Charkiw
Um 12 Uhr traf unsere kleine Gruppe zusammen. Wir waren zu fünft und begannen alles in Erinnerung zu rufen, was wir bei den vorangegangenen Treffen trainiert hatten. Danach führten wir eine interessante Szene auf, die vor dem MC Donalds beim Gesundbrunnen handelte. Wir haben ziemlich viel gelacht. Zwischendurch gab es einen kleinen Imbiss und wir haben über verschiedene interessante Themen gesprochen.
Valeria (14) aus Charkiw
о 12 ранку ми зустрілися у залі почали згадувати все, що репетирували на минулих зустрічах. Після цього ставили цікаву сценку та між цим трохи перекусили і поговорили на різні цікаві теми.
Szenenarbeit in kleinen gemischten Gruppen
25. OKTOBER 2022
5. Probentag: Tanzworkshop mit Olena
Nisa (17) aus Berlin
Heute haben wir uns um 10 Uhr vor dem Deutschen Theater getroffen. Auf der Probebühne haben wir mit ein paar Erwärmungen gestartet. Dann ging es weiter mit Stationsarbeit mit den Gruppen welche am vorherigem Tag entstanden sind. Es gab drei Stationen, die erste Station wurde geleitet von Sofie, da schauten wir uns nochmals die zweisprachigen Szenen vom gestrigen Tag an und legten die Texte fest, die zweite Station bei Palm, da schrieben wir auf einen ganz langen Quittungsblockzettel unsere Lieblingsorte und Hassorte von Berlin auf. Natürlich in zwei Sprachen. Die dritte Station war bei Katya, mit ihr haben wir Videos gedreht in denen wir uns vorstellen. Nach dieser erfolgreichen Stationsarbeit gab es eine ukrainische Speise, die drei Mädchen aus der Gruppe zubereitet hatten. Es war wie Manti, nur größer und gefüllt mit Kartoffeln. Warenki! Nach der Mittagspause hatten wir unser Gruppen- Fotoshooting und es folgte der Tanzworkshop von Olena, einer ukrainischen Tänzerin. Wir konzentrierten uns auf unsere Körperspannung und hauptsächlich machten wir Vertrauensübungen zu zweit und in größeren Gruppen.
Ніси (17 років) з Берліна
Сьогодні ми зустрілися перед Німецьким театром о 10 годині ранку. Розпочали з розминки на сцені. Потім ми продовжили роботу з групами, які були сформовані напередодні. У нас було три осередки, першим керувала Софі - там ми ще раз переглянули вчорашні двомовні сцени і визначилися з текстами. Другий осередок був з Пальмом, де ми записували наші улюблені місця Берліна та ті, які ми не любимо, на дуже довгій стрічці. Звичайно, двома мовами. Третій осередок був у Каті, з якою ми знімали інтерв'ю - ми представлялися. Після цієї ефективної роботи роботи ми обідали і коштували українську страву, яку приготували три дівчини з групи. Це було схоже на манти, тільки більші за розміром і з начинкою з картоплі. Вареники! Після обіду у нас була групова фотосесія, а потім відбувся танцювальний майстер-клас від Олени - української танцівниці. Ми зосередилися на напрузі нашого тіла і в основному виконували вправи на довіру в парах і великих групах.
Katya (15) aus Kolomyia
Um 10 Uhr versammelten wir uns alle und gingen auf die große Probebühne. Wir begannen, die Texte zu analysieren und die Szenen durchzuspielen. Es war sehr cool, dass alle an der Regie der Szene beteiligt waren und jeder etwas zur Gestaltung der Aufführung beitragen konnte. Am besten in Erinnerung geblieben sind wohl die Knödel mit Kartoffeln, die die Mädchen mitgebracht haben. dann haben wir kurze Interviews aufgenommen und unsere Lieblingsorte aufgeschrieben. Später kam eine ukrainische Tänzerin (Olena) und machte mit uns „Kontaktimprovisation“, das war sehr lustig und auch nützlich. Mir haben die Kontakt- und Vertrauensübungen sehr gut gefallen, sie haben uns als Team näher zusammengebracht!
Katya (15) aus Kolomyiaо 10 ранку ми всі зібрались та пішлидо величезної зали. почали розбирати тексти та проганяти сцени. Було дуже класно що до режесури сцени доєднювали всіх, і кожен зміг внести щось до створення перформенсу. напевно найбільше усім запамятались вареники з картоплею які принесли дівчата. потім ми записували короткі інтервю та писали свої улюблені місця. Згодом, ми всі долучились до майстеркласу з акторської пластики що було дуже корисно, мені мега сподобався контакт та вправи на довіру, це більше зблизило нас як колектив!
Katya Ganochkina (Videokünstlerin)
о 10 ранку ми всі зібрались та пішлидо величезної зали. почали розбирати тексти та проганяти сцени. Було дуже класно що до режесури сцени доєднювали всіх, і кожен зміг внести щось до створення перформенсу. напевно найбільше усім запамятались вареники з картоплею які принесли дівчата. потім ми записували короткі інтервю та писали свої улюблені місця. Згодом, ми всі долучились до майстеркласу з акторської пластики що було дуже корисно, мені мега сподобався контакт та вправи на довіру, це більше зблизило нас як колектив!
Heute haben wir uns um 10 Uhr vor dem Deutschen Theater getroffen. Auf der Probebühne haben wir mit ein paar Erwärmungen gestartet. Dann ging es weiter mit Stationsarbeit mit den Gruppen welche am vorherigem Tag entstanden sind. Es gab drei Stationen, die erste Station wurde geleitet von Sofie, da schauten wir uns nochmals die zweisprachigen Szenen vom gestrigen Tag an und legten die Texte fest, die zweite Station bei Palm, da schrieben wir auf einen ganz langen Quittungsblockzettel unsere Lieblingsorte und Hassorte von Berlin auf. Natürlich in zwei Sprachen. Die dritte Station war bei Katya, mit ihr haben wir Videos gedreht in denen wir uns vorstellen. Nach dieser erfolgreichen Stationsarbeit gab es eine ukrainische Speise, die drei Mädchen aus der Gruppe zubereitet hatten. Es war wie Manti, nur größer und gefüllt mit Kartoffeln. Warenki! Nach der Mittagspause hatten wir unser Gruppen- Fotoshooting und es folgte der Tanzworkshop von Olena, einer ukrainischen Tänzerin. Wir konzentrierten uns auf unsere Körperspannung und hauptsächlich machten wir Vertrauensübungen zu zweit und in größeren Gruppen.
Ніси (17 років) з Берліна
Сьогодні ми зустрілися перед Німецьким театром о 10 годині ранку. Розпочали з розминки на сцені. Потім ми продовжили роботу з групами, які були сформовані напередодні. У нас було три осередки, першим керувала Софі - там ми ще раз переглянули вчорашні двомовні сцени і визначилися з текстами. Другий осередок був з Пальмом, де ми записували наші улюблені місця Берліна та ті, які ми не любимо, на дуже довгій стрічці. Звичайно, двома мовами. Третій осередок був у Каті, з якою ми знімали інтерв'ю - ми представлялися. Після цієї ефективної роботи роботи ми обідали і коштували українську страву, яку приготували три дівчини з групи. Це було схоже на манти, тільки більші за розміром і з начинкою з картоплі. Вареники! Після обіду у нас була групова фотосесія, а потім відбувся танцювальний майстер-клас від Олени - української танцівниці. Ми зосередилися на напрузі нашого тіла і в основному виконували вправи на довіру в парах і великих групах.
Katya (15) aus Kolomyia
Um 10 Uhr versammelten wir uns alle und gingen auf die große Probebühne. Wir begannen, die Texte zu analysieren und die Szenen durchzuspielen. Es war sehr cool, dass alle an der Regie der Szene beteiligt waren und jeder etwas zur Gestaltung der Aufführung beitragen konnte. Am besten in Erinnerung geblieben sind wohl die Knödel mit Kartoffeln, die die Mädchen mitgebracht haben. dann haben wir kurze Interviews aufgenommen und unsere Lieblingsorte aufgeschrieben. Später kam eine ukrainische Tänzerin (Olena) und machte mit uns „Kontaktimprovisation“, das war sehr lustig und auch nützlich. Mir haben die Kontakt- und Vertrauensübungen sehr gut gefallen, sie haben uns als Team näher zusammengebracht!
Katya (15) aus Kolomyiaо 10 ранку ми всі зібрались та пішлидо величезної зали. почали розбирати тексти та проганяти сцени. Було дуже класно що до режесури сцени доєднювали всіх, і кожен зміг внести щось до створення перформенсу. напевно найбільше усім запамятались вареники з картоплею які принесли дівчата. потім ми записували короткі інтервю та писали свої улюблені місця. Згодом, ми всі долучились до майстеркласу з акторської пластики що було дуже корисно, мені мега сподобався контакт та вправи на довіру, це більше зблизило нас як колектив!
Katya Ganochkina (Videokünstlerin)
о 10 ранку ми всі зібрались та пішлидо величезної зали. почали розбирати тексти та проганяти сцени. Було дуже класно що до режесури сцени доєднювали всіх, і кожен зміг внести щось до створення перформенсу. напевно найбільше усім запамятались вареники з картоплею які принесли дівчата. потім ми записували короткі інтервю та писали свої улюблені місця. Згодом, ми всі долучились до майстеркласу з акторської пластики що було дуже корисно, мені мега сподобався контакт та вправи на довіру, це більше зблизило нас як колектив!
Großer Spaß beim Tanzworkshop mit Olena!
Valeria, Mira und Karina haben Warenki für alle gekocht!
Jenia
24. OKTOBER 2022
4. Probentag: Auf dem Fernsehturm
Nisa (17) aus Berlin
Heute haben wir uns um 10 Uhr am Alexanderplatz, vor dem Fernsehturm getroffen. Wir haben unsere Eintrittskarten bekommen und waren bereit für unsere Mission, den Fernsehturm zu besteigen. Nachdem wir etwa 15 Minuten auf den Fahrstuhl warteten, ging es in nicht mal zwei Minuten hoch auf 203 Meter, die Aussichtsebene. Hier hatten wir die Aufgabe zu Viert die unterschiedlichen Himmelsrichtungen an zu betrachten. Wir sollten auf deutsch, ukrainisch, englisch aufschreiben was wir sehen: „Im Norden von Berlin sehen wir…“. Und jeder für sich sollte überlegen, wo sein Lieblingsort in Berlin ist. Nach dem kleinen Trip auf den Fernsehturm und einem großen Einblick über Berlin, ging es zurück ins Theater. Dort machten wir eine Mittagspause mit Brot, den unterschiedlichsten Aufstrichen und Orangensaft. Im Theater stellten wir auf der Probebühne uns gegenseitig unsere unterschiedlichen mehrsprachigen Ergebnisse als Sightseeing-Performance mit theatralischen Elementen vor und machten einige Theaterspiele.
Ніси (17) з Берліну
Запис для блоку від 24.10 від
Сьогодні ми зустрілися о 10 годині ранку на Александерплац, перед телевежею. Ми отримали квитки і були готові до нашої місії - підйому на телевежу. Прочекавши близько 15 хвилин на підйомник, ми менш ніж за дві хвилини піднялися на висоту 203 метри - на оглядовий майданчик. Тут четверо з нас мали завдання дивитися на різні напрямки світу. Ми повинні були записати побачене німецькою, українською та англійською мовами: "На півночі Берліна ми бачимо...". І кожен з нас повинен був подумати, де його улюблене місце в Берліні. Після короткої подорожі на телевежу та чудового знайомства з Берліном, ми повернулися до театру. Там ми мали обідню перерву з хлібом, різноманітними пастами та апельсиновим соком. У театрі ми презентували один одному наші результати на різних мовах на репетиційній сцені - у вигляді екскурсійної вистави з театральними елементами та пограли в театральні ігри.
Marlene (17) aus Berlin
Um zu verstehen, wie eine Stadt funktioniert, um ihre Bewegungen nachzuvollziehen, die einzelnen Teile zu sehen, wie sie ineinandergreifen, muss man sich manchmal neu zu ihr positionieren. Um das zu schaffen, und noch für anderes, sind wir am 24.10. über die Stadt geklettert. Auf dem Panoramadeck des Fernsehturms sind wir auf der Suche nach den Himmelsrichtungen mehr als ein Mal im Kreis gelaufen und haben versucht, Orte, die wir kennen, aus dieser Perspektive zu finden und neu zu entdecken.
Marlene (17) aus Berlin
Щоб зрозуміти як функціонує місто потрібно простежити за його рухом, побачити окремі частини - як вони взаємопов'язані. Іноді доводиться перепозиціонувати себе по відношенню до нього. Для цього (і не лише для цього) 24.10.2022 ми піднялися над містом. На панорамному майданчику телевежі ми не раз ходили по колу в пошуках сторін світу і намагалися знайти і заново відкрити для себе знайомі з цього ракурсу місця.
Lera T. (13) aus Kharkov
Zu Beginn des Tages trafen wir uns alle am Alexanderplatz und gingen auf den Fernsehturm, wo wiri in kleinen Gruppen nach dem Norden, Süden, Osten und Westen Ausschau hielten. Und wir haben von oben verschiedene Orte in Berlin gefunden. Als wir ins Theater zurückkamen, aßen wir eine gute Mahlzeit und machten uns an die Theaterarbeit. Wir haben Szenen inszeniert, als ob wir auf dem Turm wären, und über unsere Lieblingsorte gesprochen. Danach haben wir das Spiel "Ja-Tak" und "Willkommen" gespielt. Nach den Spielen haben wir wieder gegessen. Und weiter an den Szenen gearbeitet.
Lera T. (13) aus Kharkov
на початку дня ми всі зустрілися і піднялися на телевежу.Там ми знайшли північ південь схід і захід. І знайшли зверху різні місця Берліна. Коли ми повернулися до театру, ми смачно поїли і приступили до роботи. Ми ставили сценки ніби ми на вежі, і розповідали про свої улюблені місця. Після цього ми грали в гру «Ja-Так» та „willkommen“. Після ігор ми знову поїли. І продовжили працювати над сценками
Heute haben wir uns um 10 Uhr am Alexanderplatz, vor dem Fernsehturm getroffen. Wir haben unsere Eintrittskarten bekommen und waren bereit für unsere Mission, den Fernsehturm zu besteigen. Nachdem wir etwa 15 Minuten auf den Fahrstuhl warteten, ging es in nicht mal zwei Minuten hoch auf 203 Meter, die Aussichtsebene. Hier hatten wir die Aufgabe zu Viert die unterschiedlichen Himmelsrichtungen an zu betrachten. Wir sollten auf deutsch, ukrainisch, englisch aufschreiben was wir sehen: „Im Norden von Berlin sehen wir…“. Und jeder für sich sollte überlegen, wo sein Lieblingsort in Berlin ist. Nach dem kleinen Trip auf den Fernsehturm und einem großen Einblick über Berlin, ging es zurück ins Theater. Dort machten wir eine Mittagspause mit Brot, den unterschiedlichsten Aufstrichen und Orangensaft. Im Theater stellten wir auf der Probebühne uns gegenseitig unsere unterschiedlichen mehrsprachigen Ergebnisse als Sightseeing-Performance mit theatralischen Elementen vor und machten einige Theaterspiele.
Ніси (17) з Берліну
Запис для блоку від 24.10 від
Сьогодні ми зустрілися о 10 годині ранку на Александерплац, перед телевежею. Ми отримали квитки і були готові до нашої місії - підйому на телевежу. Прочекавши близько 15 хвилин на підйомник, ми менш ніж за дві хвилини піднялися на висоту 203 метри - на оглядовий майданчик. Тут четверо з нас мали завдання дивитися на різні напрямки світу. Ми повинні були записати побачене німецькою, українською та англійською мовами: "На півночі Берліна ми бачимо...". І кожен з нас повинен був подумати, де його улюблене місце в Берліні. Після короткої подорожі на телевежу та чудового знайомства з Берліном, ми повернулися до театру. Там ми мали обідню перерву з хлібом, різноманітними пастами та апельсиновим соком. У театрі ми презентували один одному наші результати на різних мовах на репетиційній сцені - у вигляді екскурсійної вистави з театральними елементами та пограли в театральні ігри.
Marlene (17) aus Berlin
Um zu verstehen, wie eine Stadt funktioniert, um ihre Bewegungen nachzuvollziehen, die einzelnen Teile zu sehen, wie sie ineinandergreifen, muss man sich manchmal neu zu ihr positionieren. Um das zu schaffen, und noch für anderes, sind wir am 24.10. über die Stadt geklettert. Auf dem Panoramadeck des Fernsehturms sind wir auf der Suche nach den Himmelsrichtungen mehr als ein Mal im Kreis gelaufen und haben versucht, Orte, die wir kennen, aus dieser Perspektive zu finden und neu zu entdecken.
Marlene (17) aus Berlin
Щоб зрозуміти як функціонує місто потрібно простежити за його рухом, побачити окремі частини - як вони взаємопов'язані. Іноді доводиться перепозиціонувати себе по відношенню до нього. Для цього (і не лише для цього) 24.10.2022 ми піднялися над містом. На панорамному майданчику телевежі ми не раз ходили по колу в пошуках сторін світу і намагалися знайти і заново відкрити для себе знайомі з цього ракурсу місця.
Lera T. (13) aus Kharkov
Zu Beginn des Tages trafen wir uns alle am Alexanderplatz und gingen auf den Fernsehturm, wo wiri in kleinen Gruppen nach dem Norden, Süden, Osten und Westen Ausschau hielten. Und wir haben von oben verschiedene Orte in Berlin gefunden. Als wir ins Theater zurückkamen, aßen wir eine gute Mahlzeit und machten uns an die Theaterarbeit. Wir haben Szenen inszeniert, als ob wir auf dem Turm wären, und über unsere Lieblingsorte gesprochen. Danach haben wir das Spiel "Ja-Tak" und "Willkommen" gespielt. Nach den Spielen haben wir wieder gegessen. Und weiter an den Szenen gearbeitet.
Lera T. (13) aus Kharkov
на початку дня ми всі зустрілися і піднялися на телевежу.Там ми знайшли північ південь схід і захід. І знайшли зверху різні місця Берліна. Коли ми повернулися до театру, ми смачно поїли і приступили до роботи. Ми ставили сценки ніби ми на вежі, і розповідали про свої улюблені місця. Після цього ми грали в гру «Ja-Так» та „willkommen“. Після ігор ми знову поїли. І продовжили працювати над сценками
Vom Ausflug zurück wieder auf der Probebühne!
HEIMAT UND ICH
In der Probe am 10. Oktober entstanden 13 Texte, die sich mit HEIMAT UND ICH beschäftigen. Die Texte stellen wir euch hier im Blog auf ukrainisch und deutsch vor.
…wenn man vom Alexanderplatz ein wenig weiter geht, dann gibt es eine kleine Straße, die mich an Lemberg erinnern... (Katya aus Lemberg)
Heimat ist selbstverständlich bis sie es nicht mehr ist. Da gibt es wohl kein dazwischen, entweder man hat sie oder sucht sie. (Marlene aus Berlin)
Früher dachte ich, mein Heimatland sei meine Sprache, aber durch den Krieg habe ich erkannt, dass es egal ist, in welchem Land ich bin, wichtig ist, wo meine Familie ist und wo ich mich wohlfühle. Mein Zuhause ist in der Ukraine, wo ich Freunde habe, gereist bin und extreme Abenteuer erlebt habe. Ich komme aus der Ukraine und ich bin stolz darauf! Ich bin mein Heimatland! (Mira aus Kyiv)
HIER GEHT ES ZU ALLEN TEXTEN ZU HEIMAT UND ICH
…wenn man vom Alexanderplatz ein wenig weiter geht, dann gibt es eine kleine Straße, die mich an Lemberg erinnern... (Katya aus Lemberg)
Heimat ist selbstverständlich bis sie es nicht mehr ist. Da gibt es wohl kein dazwischen, entweder man hat sie oder sucht sie. (Marlene aus Berlin)
Früher dachte ich, mein Heimatland sei meine Sprache, aber durch den Krieg habe ich erkannt, dass es egal ist, in welchem Land ich bin, wichtig ist, wo meine Familie ist und wo ich mich wohlfühle. Mein Zuhause ist in der Ukraine, wo ich Freunde habe, gereist bin und extreme Abenteuer erlebt habe. Ich komme aus der Ukraine und ich bin stolz darauf! Ich bin mein Heimatland! (Mira aus Kyiv)
HIER GEHT ES ZU ALLEN TEXTEN ZU HEIMAT UND ICH
10. OKTOBER 2022
3. Probentag: Storytelling mit den beobachteten Figuren aus der U8 und Gespräch und Texte schreiben zu HEIMAT UND ICH
Über die Probe vom 10.10. von Marlene aus Berlin (17)
Heimat ist selbstverständlich, bis sie es nicht mehr ist. Da gibt es wohl kein dazwischen, entweder man hat sie oder sucht sie. Dessen ist man sich zwar irgendwie bewusst, fühlt den Schmerz, der seit dem russischen Angriffskrieg auf die Ukraine in anderen Menschen ausgelöst wurde, zwar zum Teil mit, trotzdem war ich mir meiner privilegierten und dankbaren Situation selten so bewusst wie am 10.10., als wir Texte über die Bedeutung von Heimat für uns schreiben sollten, und diese dann im Plenum verglichen. Die Grundzüge aller Anforderungen sind vielleicht ähnlich: Geborgenheit, Sicherheit, Platz für Entfaltung, Familie und Freund:innen und noch vieles mehr. Der große Unterschied wurde spürbar, als es bei einem Teil der Texte um Verlust der Heimat ging, darum, von dieser beraubt zu werden, eine gezwungene Verlagerung des Lebens in eine zum Teil fremde Stadt, mit fremden Menschen, fremden Straßen und einer fremden Sprache. Was bedeutet es, Heimat neu aufzubauen? Geht das überhaupt? Ist diese zu ersetzen oder kann sie überhaupt aktiv „aufgebaut“ werden? Wann beginnt ein neuer Ort sich wie ein heimischer Ort anzufühlen, ein Ort, mit dem wir verbunden sind, an den wir Erinnerungen knüpfen, der Teil von unserem empfundenen Platz in der Welt ist?
Die Probe entlässt vermutlich alle fragend, und das ist auch gut, ohne Fragen kommt man nicht zu Antworten.
РЕПЕТИЦІЯ 10.10. Marlene aus Berlin (17)
Батьківщина - це даність, доки її не стане. Немає проміжного варіанту: або ти її маєш, або ти її шукаєш. І хоча ми так чи інакше усвідомлюємо це і відчуваємо біль, який викликала в інших людей російська агресія проти України, я рідко коли буланастільки привілейованою і вдячною, як 10 жовтня - коли ми мали написати тексти[s1] про те, що для нас означає Батьківщина, а потім порівняти їх в колі. Базові риси всіх вимог, мабуть, схожі: безпека, захищеність, простір для розвитку, сім'я і друзі та багато іншого. Велика різниця стала помітною, коли в деяких текстах йшлося про втрату Батьківщини, про позбавлення її, про вимушене перенесення життя в частково чуже місто, з чужими людьми, чужими вулицями і чужою мовою. Що означає знайти чи вибудувати нову Батьківщину? Чи можливо це взагалі? Чи можна її замінити, чи можна взагалі активно "будувати"? Коли нове місце починає відчуватися як дім, місце, з яким ми пов'язані, про яке у нас є спогади, яке є частиною нашого уявлення про місце у світі?
Після репетиції, напевно, у всіх залишилися питання, і це добре, бо без питань не отримаєш відповідей.
Mavi (16) aus Berlin
Was mir auf dem Nachhauseweg von der Probe am 10.10, nachdem wir Texte zu „Heimat und ich“ geschrieben haben, durch den Kopf ging: Ich find's erstaunlich wie andere das Wort Heimat verstehen. Alle so unterschiedlich! Die Geschichten der anderen haben mich echt berührt und schockiert. Auf dem Weg nach Hause haben meine Hände immer noch gezittert, da der Moment vom Vorlesen in der Gruppe so intensiv war. Ich fühlte mich ein wenig schlecht, da ich meine eigenen Probleme immer viel zu stark im Blick habe, aber es war schön die Gemeinschaft und Offenheit zu spüren.
Mavi (16) народилась в Берліні
Які думки приходили мені в голову після того, як ми писали на тему :"Батьківщина і я":
Я здивована тим, як інші люди розуміють слово "Батьківщина". Всі так по різному! Історії інших дуже мене зворушили та шокували. Навіть ще по дорозі додому мої руки тремтіли, настільки цей момент прочитання в групі був інтенсивним . Я навіть трохи почуваюсь недобре ві того, що я надто сильно фокусувалася на своїх особистих проблемах, але це було так прекрасно відчувати цю єдність та відкритість.
Nadiia Dymtruk (Übersetzerin) am 10.10. auf FB veröffentlicht
Als ich die Informationen über das Theaterprojekt für ukrainische und deutsche Jugendliche sah, wollte ich mich daran beteiligen. Ein Teil davon zu sein. Ich hatte Glück und bin Teil von einem tollen Team geworden. Ich übersetze vom Deutschen ins Ukrainische und umgekehrt. Mir war klar, dass ich Geschichten hören würde... Geschichten von Menschen, die das, was ich in Nachrichten hörte und sah, selbst erlebt hatten. Ich habe viele Geschichten auf Bahnhöfen und in Flüchtlingsaufnahmezentren gehört. Mein Herz sank oder schien zu brechen. Und heute war kein einfacher Tag. Und am Abend bestand die Aufgabe darin, über das Thema "Ich und das Vaterland" zu schreiben. Natürlich war mir klar, dass eine Menge Dinge geschrieben würde, die mein Herz berühren würden. Aber so!!! Ich habe den Eindruck, dass ich mich beim Übersetzen der von ukrainischen Kindern geschriebenen Texte ganz normal verhalten habe und meine Stimme fast nicht zitterte. Und jetzt sitze ich in der U-Bahn, halte die Geschichten "unserer Teenager" in den Händen und weine. Aus ihren Geschichten und aus der Bewunderung über sie. Gott, sie sind so jung, aber wie viel Tiefe steckt in jedem einzelnen von ihnen! Ich möchte ihnen immer wieder sagen, wie cool sie sind und wie stark sie sind! Dass sie die Zukunft sind! Und eine sehr coole und bewusste Zukunft! Sie mussten so viel durchmachen, dass ich beim Gedanken an bestimmte Episoden zusammenzucke. Sie mussten so viel verstehen, so viel erleben. Unglaubliche Jugend der Ukraine! Und so interessante und coole Teenager aus Deutschland! Ich bin froh, hier bei ihnen zu sein. Jeder hat seinen eigenen Weg, aber jetzt bin ich dankbar, hier und jetzt zu sein. 10.10.2022
Nadiia Dmytruk (Übersetzerin) auf FB nach der Probe vom 10.10.
Коли я побачила інформацію про театральний проект для українських і німецьких підлітків, мені захотілося бути дотичною до нього. Бути його частиною . Мені пощастило і я опинилися в прекрасній команді. Перекладаю з німецької на українську і навпаки. Я розуміла, що я почую історії .. Історії людей, які пережили те, про що я читала, чула, дивилась сюжети. Я багато чула історій на вокзалах і в пунктах прийому біженців. Серце завмирало або здавалось розривалось. А сьогодні такий день непростий видався. І ввечері завданням було написати на тему "Я і Батьківщина". Звичайно я розуміла, що буде написано багато такого, що зачепить моє серце. Але так!!! Мені здається, що перекладаючи тексти, написані українськими дітьми, я трималась нормально і мій голос майже не тремтів. А зараз я їду в метро, тримаю в руках історії "наших підлітків" і реву. Від їхніх історій і від захопленнями ними. Боже, вони такі юні, та скільки глибини в кожному і кожній ! Мені хочеться їм повторювати безліч разів про те, які вони круті!Які вони сильні! Що вони майбутнє! І дуже круте і свідоме майбутнє! Їм прийшлося стільки всього пережити, що я зтискаюся лише від думок про певні епізоди. Їм прийшлося стільки всього зрозуміти, визначитися. Неймовірна молодь України! І надзвичайно цікаві і класні підлітки Німеччини! Щастя бути тут з ними. В кожного свій шлях, але вже зараз я вдячна бути тут і зараз. 10.10.2022
@Sofie Hüsler, danke Dir für Dein Projekt.
Heimat ist selbstverständlich, bis sie es nicht mehr ist. Da gibt es wohl kein dazwischen, entweder man hat sie oder sucht sie. Dessen ist man sich zwar irgendwie bewusst, fühlt den Schmerz, der seit dem russischen Angriffskrieg auf die Ukraine in anderen Menschen ausgelöst wurde, zwar zum Teil mit, trotzdem war ich mir meiner privilegierten und dankbaren Situation selten so bewusst wie am 10.10., als wir Texte über die Bedeutung von Heimat für uns schreiben sollten, und diese dann im Plenum verglichen. Die Grundzüge aller Anforderungen sind vielleicht ähnlich: Geborgenheit, Sicherheit, Platz für Entfaltung, Familie und Freund:innen und noch vieles mehr. Der große Unterschied wurde spürbar, als es bei einem Teil der Texte um Verlust der Heimat ging, darum, von dieser beraubt zu werden, eine gezwungene Verlagerung des Lebens in eine zum Teil fremde Stadt, mit fremden Menschen, fremden Straßen und einer fremden Sprache. Was bedeutet es, Heimat neu aufzubauen? Geht das überhaupt? Ist diese zu ersetzen oder kann sie überhaupt aktiv „aufgebaut“ werden? Wann beginnt ein neuer Ort sich wie ein heimischer Ort anzufühlen, ein Ort, mit dem wir verbunden sind, an den wir Erinnerungen knüpfen, der Teil von unserem empfundenen Platz in der Welt ist?
Die Probe entlässt vermutlich alle fragend, und das ist auch gut, ohne Fragen kommt man nicht zu Antworten.
РЕПЕТИЦІЯ 10.10. Marlene aus Berlin (17)
Батьківщина - це даність, доки її не стане. Немає проміжного варіанту: або ти її маєш, або ти її шукаєш. І хоча ми так чи інакше усвідомлюємо це і відчуваємо біль, який викликала в інших людей російська агресія проти України, я рідко коли буланастільки привілейованою і вдячною, як 10 жовтня - коли ми мали написати тексти[s1] про те, що для нас означає Батьківщина, а потім порівняти їх в колі. Базові риси всіх вимог, мабуть, схожі: безпека, захищеність, простір для розвитку, сім'я і друзі та багато іншого. Велика різниця стала помітною, коли в деяких текстах йшлося про втрату Батьківщини, про позбавлення її, про вимушене перенесення життя в частково чуже місто, з чужими людьми, чужими вулицями і чужою мовою. Що означає знайти чи вибудувати нову Батьківщину? Чи можливо це взагалі? Чи можна її замінити, чи можна взагалі активно "будувати"? Коли нове місце починає відчуватися як дім, місце, з яким ми пов'язані, про яке у нас є спогади, яке є частиною нашого уявлення про місце у світі?
Після репетиції, напевно, у всіх залишилися питання, і це добре, бо без питань не отримаєш відповідей.
Mavi (16) aus Berlin
Was mir auf dem Nachhauseweg von der Probe am 10.10, nachdem wir Texte zu „Heimat und ich“ geschrieben haben, durch den Kopf ging: Ich find's erstaunlich wie andere das Wort Heimat verstehen. Alle so unterschiedlich! Die Geschichten der anderen haben mich echt berührt und schockiert. Auf dem Weg nach Hause haben meine Hände immer noch gezittert, da der Moment vom Vorlesen in der Gruppe so intensiv war. Ich fühlte mich ein wenig schlecht, da ich meine eigenen Probleme immer viel zu stark im Blick habe, aber es war schön die Gemeinschaft und Offenheit zu spüren.
Mavi (16) народилась в Берліні
Які думки приходили мені в голову після того, як ми писали на тему :"Батьківщина і я":
Я здивована тим, як інші люди розуміють слово "Батьківщина". Всі так по різному! Історії інших дуже мене зворушили та шокували. Навіть ще по дорозі додому мої руки тремтіли, настільки цей момент прочитання в групі був інтенсивним . Я навіть трохи почуваюсь недобре ві того, що я надто сильно фокусувалася на своїх особистих проблемах, але це було так прекрасно відчувати цю єдність та відкритість.
Nadiia Dymtruk (Übersetzerin) am 10.10. auf FB veröffentlicht
Als ich die Informationen über das Theaterprojekt für ukrainische und deutsche Jugendliche sah, wollte ich mich daran beteiligen. Ein Teil davon zu sein. Ich hatte Glück und bin Teil von einem tollen Team geworden. Ich übersetze vom Deutschen ins Ukrainische und umgekehrt. Mir war klar, dass ich Geschichten hören würde... Geschichten von Menschen, die das, was ich in Nachrichten hörte und sah, selbst erlebt hatten. Ich habe viele Geschichten auf Bahnhöfen und in Flüchtlingsaufnahmezentren gehört. Mein Herz sank oder schien zu brechen. Und heute war kein einfacher Tag. Und am Abend bestand die Aufgabe darin, über das Thema "Ich und das Vaterland" zu schreiben. Natürlich war mir klar, dass eine Menge Dinge geschrieben würde, die mein Herz berühren würden. Aber so!!! Ich habe den Eindruck, dass ich mich beim Übersetzen der von ukrainischen Kindern geschriebenen Texte ganz normal verhalten habe und meine Stimme fast nicht zitterte. Und jetzt sitze ich in der U-Bahn, halte die Geschichten "unserer Teenager" in den Händen und weine. Aus ihren Geschichten und aus der Bewunderung über sie. Gott, sie sind so jung, aber wie viel Tiefe steckt in jedem einzelnen von ihnen! Ich möchte ihnen immer wieder sagen, wie cool sie sind und wie stark sie sind! Dass sie die Zukunft sind! Und eine sehr coole und bewusste Zukunft! Sie mussten so viel durchmachen, dass ich beim Gedanken an bestimmte Episoden zusammenzucke. Sie mussten so viel verstehen, so viel erleben. Unglaubliche Jugend der Ukraine! Und so interessante und coole Teenager aus Deutschland! Ich bin froh, hier bei ihnen zu sein. Jeder hat seinen eigenen Weg, aber jetzt bin ich dankbar, hier und jetzt zu sein. 10.10.2022
Nadiia Dmytruk (Übersetzerin) auf FB nach der Probe vom 10.10.
Коли я побачила інформацію про театральний проект для українських і німецьких підлітків, мені захотілося бути дотичною до нього. Бути його частиною . Мені пощастило і я опинилися в прекрасній команді. Перекладаю з німецької на українську і навпаки. Я розуміла, що я почую історії .. Історії людей, які пережили те, про що я читала, чула, дивилась сюжети. Я багато чула історій на вокзалах і в пунктах прийому біженців. Серце завмирало або здавалось розривалось. А сьогодні такий день непростий видався. І ввечері завданням було написати на тему "Я і Батьківщина". Звичайно я розуміла, що буде написано багато такого, що зачепить моє серце. Але так!!! Мені здається, що перекладаючи тексти, написані українськими дітьми, я трималась нормально і мій голос майже не тремтів. А зараз я їду в метро, тримаю в руках історії "наших підлітків" і реву. Від їхніх історій і від захопленнями ними. Боже, вони такі юні, та скільки глибини в кожному і кожній ! Мені хочеться їм повторювати безліч разів про те, які вони круті!Які вони сильні! Що вони майбутнє! І дуже круте і свідоме майбутнє! Їм прийшлося стільки всього пережити, що я зтискаюся лише від думок про певні епізоди. Їм прийшлося стільки всього зрозуміти, визначитися. Неймовірна молодь України! І надзвичайно цікаві і класні підлітки Німеччини! Щастя бути тут з ними. В кожного свій шлях, але вже зараз я вдячна бути тут і зараз. 10.10.2022
@Sofie Hüsler, danke Dir für Dein Projekt.
Von Mira (14) aus Kiew zu den ersten drei Projekttagen
Als wir das erste Mal ins Theater kamen, waren wir tatsächlich sehr schüchtern. Sofie empfing uns mit Freude und stellte uns allen vor. Alle waren sehr nett und freundlich. Beim zweiten Mal fuhren wir mit der U-Bahn und ich dachte nicht, dass ich mit anderen Kindern aus dem Projekt in Kontakt kommen würde. Es hat sehr viel Spaß gemacht. Wir gingen Kebab essen, es war sehr lecker und wir hatten eine gute Zeit. Als wir ins Theater zurückkamen, zeigten wir, wie sich die Leute in der U-Bahn verhielten, und alle lachten über das unterschiedliche Verhalten von Leuten, die wir nicht einmal sahen, wenn wir jeden Tag mit ihnen fuhren. An diesem Montag wurden wir in Gruppen eingeteilt und suchten in der U-Bahn nach der Verbindung zwischen den Menschen, wobei wir viele lustige Situationen erlebten. Sofie brachte uns Pudding und wir schrieben alle, was die Heimat für uns ist. Ich dachte, es sei nicht sehr wichtig und ich solle mich Fremden gegenüber nicht öffnen, aber meine Freunde konnten mir ihre Gefühle aus der Ukraine und ihre Erfahrungen mitteilen. Nach den ersten Worten weinte jeder, jeder hatte seine eigene Geschichte und jeder erinnerte sich an die Momente, die ihn traurig machten. Am Ende der Stunde konnten sich alle nicht beruhigen und gingen mit Tränen in den Augen nach Hause. Aber wir sind sehr froh, dass wir uns öffnen konnten. Lange Zeit wollten wir in Berlin nicht über solche Themen sprechen, aber wenn man sich daran erinnert, was man tagelang erlebt hat – wie soll man da nicht weinen? Um ehrlich zu sein, wurde es einfacher. Ich bin sehr froh, dass ich mich für dieses Projekt entschieden habe.
Von Mira (14) aus Kiev zu den ersten drei Projekttagen
Насправді, коли ми тільки прийшли у театр ми дуже соромилися. Нас привітала с радістью Sofie та познайомила з кожним. Усі були дуже хороші та добрі. На другий раз ми поїхали на метро та я і не думала, що зможу найти зв'язок з іншими дітьми з проекту. Було дуже весело. Ми ходили їсти Кєбаб, він був дуже смачний та ми гарно провели час. Коли ми приїхали назад у театр, ми показували як себе вели різні люди в метро, всім було смішно з різних поведінок людей, які ми навіть і не бачили, коли їхали там кожен день. У цей понеділок нас розподілили на группи та ми шукали зв'язок між цими людьми у метро, у нас було багато смішних ситуацій. Sofie нам принесла пудинг, і ми писали усі, що для нас Батьківщина. Я вважала, що це не дуже важливо і не треба відкриватися незнайомим людям, але мої подруги змогли передати почуття з України та те, що вони пережили. Після перших слів усі заплакали, у кожного була своя історія і кожен згадував моменти, від яких сумно на душі. Під кінець уроку всі так і не змогли заспокоїтись, розішлись по домівках зі сльозами но очах. Але ми дуже раді, що змогли розкритися. За довгий час у Берліні ми не хотіли розмовляти на такі теми, але коли згадуєш, що за дні прожив – як не заплакати? Якщо чесно, стало легше. Я дуже рада, що пішла на цей проєкт.
Von Katya Ganochkina (Videokünstlerin)
Throughout 2 first meetings of the project we got to know each other with participants and team. It was super amazing to see how Ukrainian and German youngsters get to know each other step by step. Doing different theatre exercises participants become less and less humble. They are getting more open to each other and start to come up with interesting ideas together. The atmosphere at sessions is very friendly and kind. Sofie is a great curator in this terms. Because that’s exactly what teenagers at this project need the most – support and the acceptance.
Протягом 2 перших зустрічей на проекті ми познайомилися з учасниками та командою. Було неймовірно цікаво спостерігати, як крок за кроком українська та німецька молодь знайомляться. Роблячи різні театральні вправи, учасники стають все менш закритими. І навпаки все більше відкриваються один одному і починають разом вигадувати цікаві ідеї. Атмосфера на заняттях дуже доброзичлива та добра. У цьому плані Софі чудовий куратор. Тому що саме це найбільше потребує підліток у цьому проекті – підтримка та прийняття.
Als wir das erste Mal ins Theater kamen, waren wir tatsächlich sehr schüchtern. Sofie empfing uns mit Freude und stellte uns allen vor. Alle waren sehr nett und freundlich. Beim zweiten Mal fuhren wir mit der U-Bahn und ich dachte nicht, dass ich mit anderen Kindern aus dem Projekt in Kontakt kommen würde. Es hat sehr viel Spaß gemacht. Wir gingen Kebab essen, es war sehr lecker und wir hatten eine gute Zeit. Als wir ins Theater zurückkamen, zeigten wir, wie sich die Leute in der U-Bahn verhielten, und alle lachten über das unterschiedliche Verhalten von Leuten, die wir nicht einmal sahen, wenn wir jeden Tag mit ihnen fuhren. An diesem Montag wurden wir in Gruppen eingeteilt und suchten in der U-Bahn nach der Verbindung zwischen den Menschen, wobei wir viele lustige Situationen erlebten. Sofie brachte uns Pudding und wir schrieben alle, was die Heimat für uns ist. Ich dachte, es sei nicht sehr wichtig und ich solle mich Fremden gegenüber nicht öffnen, aber meine Freunde konnten mir ihre Gefühle aus der Ukraine und ihre Erfahrungen mitteilen. Nach den ersten Worten weinte jeder, jeder hatte seine eigene Geschichte und jeder erinnerte sich an die Momente, die ihn traurig machten. Am Ende der Stunde konnten sich alle nicht beruhigen und gingen mit Tränen in den Augen nach Hause. Aber wir sind sehr froh, dass wir uns öffnen konnten. Lange Zeit wollten wir in Berlin nicht über solche Themen sprechen, aber wenn man sich daran erinnert, was man tagelang erlebt hat – wie soll man da nicht weinen? Um ehrlich zu sein, wurde es einfacher. Ich bin sehr froh, dass ich mich für dieses Projekt entschieden habe.
Von Mira (14) aus Kiev zu den ersten drei Projekttagen
Насправді, коли ми тільки прийшли у театр ми дуже соромилися. Нас привітала с радістью Sofie та познайомила з кожним. Усі були дуже хороші та добрі. На другий раз ми поїхали на метро та я і не думала, що зможу найти зв'язок з іншими дітьми з проекту. Було дуже весело. Ми ходили їсти Кєбаб, він був дуже смачний та ми гарно провели час. Коли ми приїхали назад у театр, ми показували як себе вели різні люди в метро, всім було смішно з різних поведінок людей, які ми навіть і не бачили, коли їхали там кожен день. У цей понеділок нас розподілили на группи та ми шукали зв'язок між цими людьми у метро, у нас було багато смішних ситуацій. Sofie нам принесла пудинг, і ми писали усі, що для нас Батьківщина. Я вважала, що це не дуже важливо і не треба відкриватися незнайомим людям, але мої подруги змогли передати почуття з України та те, що вони пережили. Після перших слів усі заплакали, у кожного була своя історія і кожен згадував моменти, від яких сумно на душі. Під кінець уроку всі так і не змогли заспокоїтись, розішлись по домівках зі сльозами но очах. Але ми дуже раді, що змогли розкритися. За довгий час у Берліні ми не хотіли розмовляти на такі теми, але коли згадуєш, що за дні прожив – як не заплакати? Якщо чесно, стало легше. Я дуже рада, що пішла на цей проєкт.
Von Katya Ganochkina (Videokünstlerin)
Throughout 2 first meetings of the project we got to know each other with participants and team. It was super amazing to see how Ukrainian and German youngsters get to know each other step by step. Doing different theatre exercises participants become less and less humble. They are getting more open to each other and start to come up with interesting ideas together. The atmosphere at sessions is very friendly and kind. Sofie is a great curator in this terms. Because that’s exactly what teenagers at this project need the most – support and the acceptance.
Протягом 2 перших зустрічей на проекті ми познайомилися з учасниками та командою. Було неймовірно цікаво спостерігати, як крок за кроком українська та німецька молодь знайомляться. Роблячи різні театральні вправи, учасники стають все менш закритими. І навпаки все більше відкриваються один одному і починають разом вигадувати цікаві ідеї. Атмосфера на заняттях дуже доброзичлива та добра. У цьому плані Софі чудовий куратор. Тому що саме це найбільше потребує підліток у цьому проекті – підтримка та прийняття.
3. OKTOBER 2022
2. Probentag: Auf Geschichtensuche in der U8
Geschichten erfinden! Was könnte die von uns beobachteten U-Bahn Menschen miteinander verbinden?
Storytelling:
Jede:r beobachtet heimlich eine Person in der U-Bahn und denkt sich eine Biografie zu dieser Person aus und was diese Person beschäftigt, was sie für ein Geheimnis hat…
Jede:r beobachtet heimlich eine Person in der U-Bahn und denkt sich eine Biografie zu dieser Person aus und was diese Person beschäftigt, was sie für ein Geheimnis hat…
Ferad (16), geboren in Bulgarien, er wohnt seit drei Jahren in Berlin
An dem 2. Tag: “Heute gehen wir in die U8 und beobachten U-Bahn-Berliner:innen!” sagte Sofie. Die Menschen in der U-Bahn mussten wir natürlich heimlich beobachten und dann deren Biografien erfinden. Wir teilten uns in kleinere Gruppen. Von Alexanderplatz bis Hermannstraße, neun Stationen, hunderte Art von Menschen und deren Gedanken. Mögliche Gedanken. Die erste Person, die ich beobachtete, hatte einen bunten Style, war jung und hatte Süßigkeiten dabei. Wir notierten uns, dass er ein Student sei, ungefähr in einem Alter zwischen 20-25, dass er in einer Wohngemeinschaft wohnt usw. Bis zur Hermannstraße erfanden wir zwei bis drei Charaktere und Kurzgeschichten. Angekommen machten wir ein süßes Gruppenfoto und gingen in ein typisches Berliner Lokal in der Herrmannstraße. Ein türkischer Imbiss! Der Ladeninhaber war so begeistert von unserer Gruppe, dass er ein Foto von uns 17 machen wollte, um es auf Insta hochzuladen! Cheese!
Auf dem Rückweg zum DT beobachteten wir neue Passagiere. Jenya und ich beobachteten einen Obdachlosen, der in der U-Bahn Pizza aß. In unserer Geschichte heißt er Carlos, ist 44 Jahre alt und früher war er richie-rich.
Mit Jenya redete ich auf dem Weg darüber, wie schwer die deutsche Sprache ist. Auf Türkisch und auf Ukrainisch gibt es keine Artikel. Das ist ja der schwierigste Part beim Deutschlernen, die Artikel. Naja, wenn man aber anfängt sie zu beherrschen, sieht man deren innere Schönheit. Im Proberaum ging es weiter mit den Geschichten und Charakteren. Zuerst erweiterten wir die Geschichten und dann spielten wir die Charaktere nach und erfanden die inneren Monologe, was die Leute denken. Mein Charakter war ein Philosophiestudent, war 22 Jahre alt, arbeitete Teilzeit in 'nem Café, und bekam eine Krebsdiagnose und er überlegte, wie er es Livia sagen soll... Eine ziemlich dramatische Geschichte also. Nadiia übersetzte fortwährend ins Ukrainische und ins Deutsche.
Jenya spielte Carlos nach, das konnte ich sofort erkennen, weil er mit spanischem Dialekt sprach. Es gab Journalisten, Studentinnen, Opas, Mütter, ein Obdachloser. Der 2. Tag machte mir ziemlich viel Spaß. Mit Spielen, mit Detektivarbeit und persönlichen Gesprächen.
Ферад (17) років з Болгарії, живе в Берліні вже три роки
На 2-й день: "Сьогодні ми поїдемо на U-8 і будемо спостерігати за берлінцями/берлінками!" - сказала Софі. Звичайно, ми старалися таємно спостерігати за людьми , непомітно. А потім вигадували їхні біографії. Ми розділилися на менші групи. Від Александерплац до Германштрассе - 9 станцій, сотні типів людей та їхніх думок. Можливі думки. Перша людина, яку я побачив, мала яскравий стиль, була молодою і мала з собою солодощі. Ми собі занотували, що він студент, приблизно 20-25 років, що проживає у спільній квартирі тощо. Поки ми дійшли до Германнштрассе, ми вигадали 2-3 персонажі і короткі історії. Приїхавши на Германнштрассе, ми зробили гарне фото групи і пішли до типового берлінського кафе. Турецька закусочна!
Власнику магазину так сподобалася наша група, що він захотів сфотографувати нас усіх 17, щоб викласти в Інста!Chees !
На зворотному шляху до ДТ ми помітили нових пасажирів. Ми з Женею спостерігали, як безхатченко їв піцу в метро. У нашій історії його звуть Карлос, йому 44 роки і він був раніше багатієм.
Дорогою я розмов з Женею про те, наскільки складною є німецька мова. В турецькій та українській мовах артиклі відсутні. Це найскладніша частина вивчення німецької мови - артиклі. Ну, а коли починаєш їх освоювати, то бачиш їхні хороші аспекти. У репетиційній залі ми продовжили знайомство з історіями та персонажами. Спочатку ми розширювали сюжети, а потім розігрували персонажів, придумували внутрішні монологи, про що думали люди. Мій герой був студентом філософського факультету, йому було 22 роки, він підробляв у кафе, йому поставили діагноз "онкологія" і він думав, як сказати Лівії.... Так що це була досить драматична історія. Надія продовжувала перекладати українською та німецькою мовами.
Женя видавав себе за Карлоса, я це одразу зрозумів, бо він говорив з іспанським акцентом. Були журналісти, дідусі, мами та бабусі. Другий день був дуже веселим. З іграми, з детективною роботою, з особистими розмовами.
An dem 2. Tag: “Heute gehen wir in die U8 und beobachten U-Bahn-Berliner:innen!” sagte Sofie. Die Menschen in der U-Bahn mussten wir natürlich heimlich beobachten und dann deren Biografien erfinden. Wir teilten uns in kleinere Gruppen. Von Alexanderplatz bis Hermannstraße, neun Stationen, hunderte Art von Menschen und deren Gedanken. Mögliche Gedanken. Die erste Person, die ich beobachtete, hatte einen bunten Style, war jung und hatte Süßigkeiten dabei. Wir notierten uns, dass er ein Student sei, ungefähr in einem Alter zwischen 20-25, dass er in einer Wohngemeinschaft wohnt usw. Bis zur Hermannstraße erfanden wir zwei bis drei Charaktere und Kurzgeschichten. Angekommen machten wir ein süßes Gruppenfoto und gingen in ein typisches Berliner Lokal in der Herrmannstraße. Ein türkischer Imbiss! Der Ladeninhaber war so begeistert von unserer Gruppe, dass er ein Foto von uns 17 machen wollte, um es auf Insta hochzuladen! Cheese!
Auf dem Rückweg zum DT beobachteten wir neue Passagiere. Jenya und ich beobachteten einen Obdachlosen, der in der U-Bahn Pizza aß. In unserer Geschichte heißt er Carlos, ist 44 Jahre alt und früher war er richie-rich.
Mit Jenya redete ich auf dem Weg darüber, wie schwer die deutsche Sprache ist. Auf Türkisch und auf Ukrainisch gibt es keine Artikel. Das ist ja der schwierigste Part beim Deutschlernen, die Artikel. Naja, wenn man aber anfängt sie zu beherrschen, sieht man deren innere Schönheit. Im Proberaum ging es weiter mit den Geschichten und Charakteren. Zuerst erweiterten wir die Geschichten und dann spielten wir die Charaktere nach und erfanden die inneren Monologe, was die Leute denken. Mein Charakter war ein Philosophiestudent, war 22 Jahre alt, arbeitete Teilzeit in 'nem Café, und bekam eine Krebsdiagnose und er überlegte, wie er es Livia sagen soll... Eine ziemlich dramatische Geschichte also. Nadiia übersetzte fortwährend ins Ukrainische und ins Deutsche.
Jenya spielte Carlos nach, das konnte ich sofort erkennen, weil er mit spanischem Dialekt sprach. Es gab Journalisten, Studentinnen, Opas, Mütter, ein Obdachloser. Der 2. Tag machte mir ziemlich viel Spaß. Mit Spielen, mit Detektivarbeit und persönlichen Gesprächen.
Ферад (17) років з Болгарії, живе в Берліні вже три роки
На 2-й день: "Сьогодні ми поїдемо на U-8 і будемо спостерігати за берлінцями/берлінками!" - сказала Софі. Звичайно, ми старалися таємно спостерігати за людьми , непомітно. А потім вигадували їхні біографії. Ми розділилися на менші групи. Від Александерплац до Германштрассе - 9 станцій, сотні типів людей та їхніх думок. Можливі думки. Перша людина, яку я побачив, мала яскравий стиль, була молодою і мала з собою солодощі. Ми собі занотували, що він студент, приблизно 20-25 років, що проживає у спільній квартирі тощо. Поки ми дійшли до Германнштрассе, ми вигадали 2-3 персонажі і короткі історії. Приїхавши на Германнштрассе, ми зробили гарне фото групи і пішли до типового берлінського кафе. Турецька закусочна!
Власнику магазину так сподобалася наша група, що він захотів сфотографувати нас усіх 17, щоб викласти в Інста!Chees !
На зворотному шляху до ДТ ми помітили нових пасажирів. Ми з Женею спостерігали, як безхатченко їв піцу в метро. У нашій історії його звуть Карлос, йому 44 роки і він був раніше багатієм.
Дорогою я розмов з Женею про те, наскільки складною є німецька мова. В турецькій та українській мовах артиклі відсутні. Це найскладніша частина вивчення німецької мови - артиклі. Ну, а коли починаєш їх освоювати, то бачиш їхні хороші аспекти. У репетиційній залі ми продовжили знайомство з історіями та персонажами. Спочатку ми розширювали сюжети, а потім розігрували персонажів, придумували внутрішні монологи, про що думали люди. Мій герой був студентом філософського факультету, йому було 22 роки, він підробляв у кафе, йому поставили діагноз "онкологія" і він думав, як сказати Лівії.... Так що це була досить драматична історія. Надія продовжувала перекладати українською та німецькою мовами.
Женя видавав себе за Карлоса, я це одразу зрозумів, бо він говорив з іспанським акцентом. Були журналісти, дідусі, мами та бабусі. Другий день був дуже веселим. З іграми, з детективною роботою, з особистими розмовами.
Miroslava, Karina und Ferad während der Recherche in der U8
Mittagessen bei Meraklı Köfteci in der Herrmannstraße, typisches Berliner Essen! Es hat allen sehr geschmeckt!
1. OKTOBER 2022
Erstes Treffen und Kennenlernen: Wer ist wer? Wer mag was?
Gemeinsamkeiten und Unterschiede!
Зустріч першого Жовтня:
Знайомство - Хто є хто? Кому що подобається?
Подібності та відмінності!
Gemeinsamkeiten und Unterschiede!
Зустріч першого Жовтня:
Знайомство - Хто є хто? Кому що подобається?
Подібності та відмінності!
Wir legen unseren Stadtplan von Berlin. Wer wohnt wo und wer nutzt welche U-Bahn? Die meisten von uns wohnen an der U2 und U8!
Warming-up am 1. Tag
9 von uns sind in der Ukraine zur Welt gekommen, 5 in Berlin, einer in Bulgarien und ein Mädchen in Hamburg.
16 von uns wohnen in Berlin!
14 von uns haben Geschwister.
16 von uns schwimmen gerne!
Eine von uns spielt Cello,11 von uns tanzen gerne, alle haben Lust Theater zu spielen.
9 з нас народилися в Україні, 5 в Берліні, один в Болгарії і одна дівчинка[s1] в Гамбурзі.
16 з нас живуть у Берліні!
14 з нас мають братів і сестер.
16 з нас люблять плавати!
Одна з нас грає на віолончелі, 11 люблять танцювати, всі хочуть займатися театром.
16 von uns wohnen in Berlin!
14 von uns haben Geschwister.
16 von uns schwimmen gerne!
Eine von uns spielt Cello,11 von uns tanzen gerne, alle haben Lust Theater zu spielen.
9 з нас народилися в Україні, 5 в Берліні, один в Болгарії і одна дівчинка[s1] в Гамбурзі.
16 з нас живуть у Берліні!
14 з нас мають братів і сестер.
16 з нас люблять плавати!
Одна з нас грає на віолончелі, 11 люблять танцювати, всі хочуть займатися театром.
